Сценарій свята "Осінь-щедра чарівниця"

(Підготувала Осташ Марія Михайлівна - учитель 1 кл.)

Дорогі друзі!

Розпочинаємо свято золотої та щедрої осені!

Свято добрим вийти зможе,

Якщо кожен допоможе,

Від пісень і жартів,звісно

Хай сьогодні стане тісно.

Ми концерт підготували,

В нього ми всю душу вклали,

Як сподобається вам,То плещіть завзято нам.

Як швидко літо промайнуло!

Прийшла осіння вже пора,

Немов на крилах полинуло

Кохане літечко з двора.

Осінь, осінь, листопад,

Жовте листя стеле сад!

За моря в краї далекі

Відлетіли вже лелеки.

Кружляє лист осінній,

В природі карнавал.

І ми запрошуємо всіх

На наш осінній бал

( Діти заходять до залу)

Хай усім буде затишно з нами,

Хоч за вікнами дощик шумить

Поговорим про осінь віршами

І хай музика ніжно звучить.

Журливо музика заграла –

І закружляло в вальсі листя.

В країну осінь завітала –

Красива, сонячна, барвиста.

( пісня: Осінь (на мел. Голубий вагон))

( Виходить  Оленка, яка чимось засмучена, збирає осынні листочки, до неї пІдходять інші дІвчата.)

1-ША ДІВЧИНКА:

В нашому лісочку дивина:

Чомусь дівчинка сумна,

 Ні з ким не хоче гратися вона,

 І ні з ким не хоче говорить,

 Може, в неї щось болить?

 І чому, неначе та роса,

 На очах її бринить сльоза?

ОЛЕНКА:

  Я ніяк не можу зрозуміть:

  Все навкруг чомусь змінилось вмить?

  Чому листя жовкне й опадає

  І чому, чому тепла немає?

  І куди пташки від нас летять?

  Та чому дощі все крапотять?

  Та чому короткі стали дні,

  До того ж ще й сумні?

2-ГА ДІВЧИНКА:

То літо минуло та осінь прийшла.

Вона все змінила, як тільки могла.

Оленко, ти не журись,

А з Осінню краще ти подружись,

ОЛЕНКА:

Осінь… А яка вона? Напевно, плаксива й сумна?          

Дівчатка (разом):

Та ні, ні! Послухай тільки й подивись!

(Сідають на свої місця і садовлять біля себе Оленку.)

Осінь наступила та зробила диво,

Гляньмо – все навколо диво_ дивина:

Листячко змінила край ставка верба,

І лелека в вирій знову відліта.

Колосом пшениця край межі гойдає,

І ячмінь вусатий губи надуває.

Тільки лиш калина листячко міня –

Знову одяглася в сонячне вбрання.

Сонячний промінчик з листячком гуля.

Сонячна веселка з хмарками кружля.

Он з якоїсь гілки висне павутиння,

А павук пухнастий журиться: « Ой, нема тепла…»

 Ходить осінь по стежках,

Шелестить у листі.

Має пензлик у руках,

Фарби золотисті

У барвисті кольори

Красить клени, явори.

Коралі в горобини

Красить під рубіни.

Хай усюди, хай усюди

Буде гарно на землі.

Хай радіють наші люди,

І дорослі і малі.

1-ША ДІВЧИНКА:

Бачиш, Оленко, яка осінь у нас чарівна?!

ОЛЕНКА:

А й справді! Та де ж вона –осінь?

Давайте в гості її запросим!

Осене,  заходь до нас,

Тут хлопчики й дівчатка

Зібралися тебе стрічать давно.

Про себе розкажи спочатку,

Порозважайся з нами заодно.

(Заходить осінь)

ОСІНЬ:

Ми сьогодні зійшлися на свято,

Щоб здружитись,як добра сім'я!

Свят, нам кажуть, ще буде багато,

Як пісень на весні в солов'я.

Так –так. Я справді Осінь-чарівниця

Ходжу ось тут по нашім ріднім краю!

Фарбую світ, готую всім гостинці,

І вас у лісі жовтому вітаю!

Бо все до толку довести я мушу,

Озимину зазеленити на полях,

Налити соком-медом кожну грушу,

Почервонити яблука в садах.

Засолодити кожну ягідку калини,надати їй приємний аромат.

Це все потрібно дуже для людини

І кожному із вас це треба, чи не так?

УСІ:

Так!

Але осінь у жовтому листі

В цьому році найкраща, у нас

Глянь: Калина в червонім намисті

Завітала сьогодні до нас.

ОСІНЬ:

Не сама до вас прийшла-

Я синочків привела.

А мої синочки – то осінні місяці.

Давайте їх назвемо.

(діти називають)

ВЕРЕСЕНЬ:

Я-Вересень!

Я до школи діток закликаю,

А  роботи в мене-непочатий край!

Я ворота в осінь першим відчиняю,

Ввечері тумани посилаю в край.

Звожу я картоплю, кавуни і дині,

Тож робота в полі і саду кипить.

Все зібрати люди встигнути повинні,

Восени не можна змарнувати й мить!

Я труджусь невпинно-і збираю,й сію,

І співаюславу вічну трударям,

Ще й дарую людям щастя і надію

Та тумани сиві роздаю полям,

Щоб укрити землю ніжною красою,

На добро умити всі земні плоди,

Напоїти поле чистою росою,

Все роздати людям із землі й води…

ЖОВТЕНЬ:
Я – Жовтень!

Ну, а в мене також є робіт багато:

Все зібрати в полі, у садках й гаю…

Щоб було що з'їсти в будень і у свято,

Й ще одну загадку маю я свою

Все зачарувати – ось моя робота!

Фарбувати листя хочеться мені,

Щоб горіла всюди щира позолота

І палало листя в жовтому вогні.

Щоб краса довкілля серце звеселяла,

Від краси здавався неповторним світ.

Щоб запала в душу і не відпускала,

Ну, а синь небесна кликала в політ…

ЛИСТОПАД:

Я- Листопад!

Дружу з вітрами і золото з дерев трушу.

Іду з холодними дощами

Та землю листям вкрить спішу.

І звірів спати повкладаю

Тих, що для них харчів нема.

Я добрий, я про всіх подбаю-

Не за горами вже зима.

Турбот у мене теж багато.

Йду по землі, щоб все зробить,

Щоб всім було життя, як свято.

Та щоб було земельці відпочить.

Тому щодня дощить, дощить.

То сіє дощик, то плющить…

І мокрим, сірим стало все.

А хмара знову дощ несе.

І рідко сонечко сміється.

А з хмари знову дощик ллється.

І не сховатися ніде…

Та вже не дощ, а сніг іде.

Роботу я важливу маю-

Ворота в осінь зачиняю!

(звертається до осені)

Ходімо, матінко, а то нас застане зима!

ОСІНЬ:

Ні, я з дітками не прощаюсь,

Я на святі залишаюсь.

Пісня

(вбігає Будяк)

БУДЯК:

Покінчить з святом тим пора,

Поки Гарбуз із його родом

Не зробили собі городи.

Гей, будяки і бур'яниці,

Мерщій готуйтесь до походу,

Ми вини щем до корінців

Хто гарбузової породи

(звертається до дітей)

Коли із вами буду –

Стануть святами всі будні.

З'їсть іржа сталеві сапки,

І бур'янами вкриють всі грядки.

ХЛОПЧИК:

Казку я читав хорошу,

Казку про Котигорошка,

Так назвала мама сина,

В честь малої горошини.

ДІВЧИНА:

Всі знають казку про героя.

Котигорошок – мужній воїн.

Покличемо його на свято.

Щоб бур'яни прогнати.

ДІТИ:

Котигорошок йди на свято,

Тебе чекають всі малята.

( вбігає Котигорошок)

КОТИГОРОШОК:

Друзі, вибачте, будь ласка,

Я – Котигорошок з казки.

Із драконом щойно бився

І на свято запізнився. (оглядається)

Тільки свято де ж це? Дивно…

Гарбузова де родина? (поглядає на будяка)

Схоже, що зібрали свято

Будякові делегати.

Не звикать мені до бою.

Чим їх бити?

ДІТИ:

Булавою.

(Котигорошок виганяє булавою будяка)

ОВОЧІ:

(із-за дверей)

Гони, Горошку. Геть гони!

І бур'яниці і бур'яни

Щоб будяки навік пропали

І сонце нам не заступали!

ГАРБУЗ:

Ходжу собі по городу

Тай шукаю свого роду:

Ой, чи живі, чи здорові

Всі родичі гарбузові?

Я вже сотні літ журюся,

Бо забув я, як я звуся?

Повз, мов танк, я на городі,

Повз на гудині й загруз

Та чомусь мене в народі

Звуть не танк. А як?

(Гарбуз)

ЧАСНИК:
Часничок я білозубий

Ви мене не бійтесь, люди.

Хоч гіркий я та корисний,

Всім мене потрібно їсти.

Хто мій зуб з'їдає сміло –

Буде мати зуби білі.

Як вас гості величати? Звідки? Хто ви? Як вас звати?

ОВОЧІ:

Ми спішили на гостину.

Гарбузова ми родина.

ЦИБУЛЯ:

Я – родичка Гарбузова.

Як не віриш – перевір:

На мені багато шкір.

А гризнеш – в сльозах покинеш,

Бо я звуся Цибулина.

КАРТОПЛЯ:

Мене смажать, мене варять.

Хоч отрутою і кроплять

Всі мене їдять і хвалять

Звати як мене?

ДІТИ:

Картопля!

МОРКВА:

Кожен знає, що морквиця на городі,як цариця.

Коси довгі й кучеряві та ще й платтячко яскраве.

Я смачна і вітамінна та не гірша апельсина.

Той хто моркву поважає, до ста років проживає.

ДИНЯ:

Кожен знає-жовта диня

Гарбузова господиня.

Я солодка, соковита

Покуштуй – не схочеш пити.

А як їстимеш саму, всі хвороби прожену.

ОГІРОЧКИ:

Ми зеленої всі масті,

Всі довгасті, всі смуглясті.

Прив'язали нас в рядках

На зелених ланцюжках.

Гарбуза сини і дочки

Звати нас як?

ДІТИ:

Огірочки!

БУРЯКИ:

Ми – цукрові, ми – кормові,

Є брати у нас столові.

Ми зростаємо рядками.

Люди звуть нас…

ДІТИ:

Буряками!

ПІСНЯ

Облітають квіти, обриває вітер

Пелюстки печальні в синій тишині.

По садах пустинних їде гордовито

Осінь жовтокоса на баскім коні.

Ласкава осінь вже прийшла

Дари нам щедрі принесла.

Щоб вся країна й кожна хата

Була щаслива і багата.

Так і з року в рік буває:

Настає осінній час-

Свято щедрого врожаю

Зустрічаємо в цей час.

До великої комори

Привезли пшениці гори

У засіках вже воно,

Наче золоте зерно.

ПІСНЯ

У народі кажуть « Хліб – усьому голова.»

І тому завжди в пошані.

Хліб усім нам до смаку:

Запашний, смачний,рум'яний

Він лежить на рушнику.

Хліборобів славить весь наш край

Щирими словами і піснями.

Тож покличем дружно Коровай,

Щоб на святі святкував із нами.

ДІТИ:

Короваю! Короваю!

Ми тебе чекаєм!

(виходять діти з хлібом)

Пахне полем колосками.

Наш чудовий коровай

В ньому труд і тата й мами,

Що збирали урожай.

ДІВЧИНКА:

Хліб нас насущний, будь в нас довіку

В кожній родині, на кожнім столі.

В трудну годину і в радість велику.

Сійся, родися на рідній землі.

ХЛОПЧИК:

Хлібом ми радо гостей зустрічаєм,

На рушникові рясному несем.

Все найдорожче, що в серденьку маєм,

Радісно гостям своїм віддаєм.

ДІВЧИНКА

Ми ж українці, душею багаті.

Працею славен народ наш завжди.

Хочем, щоб хліб був у кожного в хаті

І не було в нас ніколи біди.

ХЛОПЧИК:

Щоб хліб в нас був і овочів чимало,

Всі вставали рано, на зорі.

Люди тяжко і старанно працювали.

Українці – справжні трударі.

ОСІНЬ:

Чудове свято ви підготували.

Читали вірші і пісні співали.

Дуже у вас сподобалось мені,

Прийміть від мене подарунки ці.

(осінь роздає свої дарунки дітям)